Михайло Колісник, Президент CFO Club Ukraine, Київська школа економіки
Рівняння Дюпон: нові імплементації старого аналітичного інструменту
Опубліковано в журналі “Управління фінансами” №04-05, квітень-травень 2020, с.44-54
1.Історія рівняння Дюпон
Аналітичні інструменти та показники, які використовують фінансисти, переважно виникали та поширювалися достатньо давно, ще у другій половині 19 століття. Історія стерла імена авторів цих інструментів зі своїх літописів, так, що ніхто тепер не пам’ятає, хто придумав, наприклад, показники ліквідності, чи показники оборотності товару на складі. Проте деяким інструментам і їх авторам пощастило більше. В 2019 році свій столітній ювілей відсвяткувало рівняння Дюпон, система аналітичних показників для оцінки інвестиційної привабливості та результатів діяльності компанії. Її винахід пов’язують з особою Дональдсона Брауна (Donaldson Brown), фінансового та генерального директора корпорації Дюпон, а пізніше Дженерал Моторз.
Дональдсон Браун (1885-1965), якого сучасники прозвали «батьком показника ROI»[1], прожив цікаве життя та зробив успішну кар’єру в американський авто-індустрії на піку її становлення та розвитку. Його становлення відбулося в корпорації Дюпон, в якій він почав працювати в 1908 році керівником продавців у відділі вибухових речовин. Виділяючись непересічним розумом, Дональдсон зумів закінчити університет Корнела в 17 років, а гарне відчуття бізнесу та вміння приймати правильні рішення привело в члени ради директорів корпорації Дюпон. В 1919 році Д.Баун подав керівництву корпорації Дюпон звіт про операційну ефективність підрозділів корпорації на основі нової незвичайної схеми аналізу, котра дуже сподобалася керівництву компанії. Тепер ми знаємо цю схему під назвою рівняння Дюпон. В ті часи корпорація Дюпон будувала стратегію власного розширення на основі поглинання інших компаній, і запропонована Дональдсоном Брауном схема фінансового аналізу знайшла широке застосування для визначення інвестиційної привабливості потенційного об’єкта поглинання всередині компанії. А далі рівняння Дюпон почали використовувати і поза межами однойменної компанії. Сам Дональдсон Браун продовжив свою кар’єру в компанії Дженерал Моторз до свого виходу на пенсію в 1946 році.
Не дивлячись на існування більш новітніх показників, фінансові аналітики та директори використовують рівняння Дюпон і до цього часу. Використовують не тільки класичний варіант, але і велику кількість видозмінених варіантів, кожен з яких адаптований під конкретні потреби. Якщо класичний варіант схеми аналізу Дюпон наведений в більшості підручників, то його клони розглядаються тільки в окремих статтях, або не публікуються взагалі.
Метою цього матеріалу є зібрати такі відомі видозміненні версії рівняння Дюпон в одній статті, показати послідовність та формули для їх розрахунку, область використання, розказати як краще візуалізувати результати та ознайомити читача з практикою використання. Ми поговоримо про те, як використовувати техніку аналізу Дюпон для оцінки компанії в цілому, окремих сегментів бізнесу, окремих продуктів та навіть ефективності окремих людей. Я розкажу, чому саме це рівняння полюбляють використовувати власники (!) бізнесу, які закінчували МВА, чому ця техніка прийшлася до вподоби менеджерам з управління персоналом. І звичайно, я поділюся новими розробленими моделями таких розрахунків у електронних таблицях MS Excel.
2.Класичне рівняння Дюпон: два каскади
Класичне рівняння Дюпон, в тому вигляді в якому його застосовували на початку складалося з двох частин. В його основі лежить показник ROI (return on investments) прибутковості інвестицій. Різноманітні джерела [3,4,5] подають дещо різні інтерпретації розрахунку даного показника. Інтерпретації стосуються перш за все поняття інвестицій.
Ми скористаємося найбільш поширеним варіантом, згідно котрого показник обчислюється шляхом ділення чистого прибутку EAT (earnings after tax) на величину інвестицій (investments) вкладених в підрозділ або компанію в цілому:
ROI= (Earnings After Tax)/Investment (1)
Якщо домножити чисельник і знаменник даного показника на обсяг продажу (sales) підрозділу чи компанії, а далі поміняти знаменники місцями, то ми отримаємо:
ROI= (Earnings After Tax)/Investment ×Sales/Sales =
= (Earnings After Tax)/Sales×Sales/Investment=ROS×IT (2)
Фактично, показник ROI був розкладений на добуток двох окремих показників, один з котрих показував прибутковість продаж ROS (return on sales), а другий IT (investment turnover) показував швидкість обертання вкладених інвестицій.
Покажемо дані обчислення на невеликому прикладі в електронних таблицях.
Приклад 1
Дві уявні компанії «Альфа» та «Браво» мають приблизно одинакові показники ROI. Проте, якщо розглянути прибутковість продажу та оборотність інвестицій, то побачимо, що перша компанія має більшу прибутковість продажу, але меншу оборотність інвестицій, в той час, як у другої компанії все навпаки – менша прибутковість продажу, але більш швидко обертаються вкладені в компанію інвестиції.
Вже навіть такий базовий приклад наглядно показує, чому подібна схема аналізу мала сподобатися керівництву корпорації Дюпон. Аналізуючи свої підрозділи, було видно, хто досягав результату за допомогою більшої маржі продуктів, а хто його досягав за рахунок збільшеного обороту.
Зазначимо, що чистий прибуток мабуть не був найкращим показником для такого аналізу, крім того виникає питання як обчислити інвестицій в окремі підрозділи. Що ж, в часи, коли придумали рівняння Дюпон, EBITDA ще не була відома, а як краще обчислити інвестиції ми обговоримо в цьому матеріалі трохи згодом.