4. Як відрізняється P&L в управлінському та фінансовому обліках
Поділ витрат за характером поведінки на відміну від функціонального розділення приводить до необхідності додаткової аналітики в межах стандартного плану бухгалтерських рахунків. Більшість рахунків призначених для витрат компанії потрібно поділити на фіксовану та змінну компоненти. Згідно до українського стандартного плану рахунків це переважно рахунки 9 класу. Сам звіт про фінансові результати при такій деталізації у бухгалтерському обліку міг би виглядати наступним чином (табл.2)
Як бачимо більшість витрат періоду у даній системі розділені на постійні та змінні. В залежності від особливостей бізнес моделі конкретної фірми ті чи інші витрати періоду можуть бути або повністю змінними, або повністю постійними, або мати і постійну і змінну компоненти. Наприклад, характер поведінки витрат на рекламу може залежати від прийнятих компанією принципів її фінансування. При виділенні на рекламу сталого відсотка від продажу компанії (підхід на основі показника A/S) витрати на рекламу можна вважати змінними. Якщо ж на рекламу виділяють цільові фіксовані обсяги фінансування, то це скоріш фіксовані витрати. В компаніях також можуть використовуватися обидва підходи одночасно. Аналогічний підхід застосовують і до інших витрат періоду: наприклад витрат на транспортування, оплати праці продавців, витрат на канцелярські товари, тощо. Навіть витрати на юридичні послуги чи оренду можуть мати змінну і фіксовану компоненту, хоча в таблиці 2 це не передбачено.
Подібний підхід застосовується і до компонентів собівартості. Переважно витрати на прямі матеріали та пряму працю вважають змінними компонентами, в той час як перенесені виробничі накладні витрати бажано розділити на змінну та фіксовану компоненти.
Окремо поступають з немонетарними статтями витрат, такими, як амортизація та різноманітні резерви. Оскільки ці компоненти існують в системі обліку по методу нарахувань, але не викликають грошових відтоків, то ділити їх на фіксовану та змінну компоненту необхідності немає.
Для формування звіту про фінансові результати в управлінському обліку (табл. 3) доцільно зібрати разом всі змінні витрати. Також слід згрупувати разом всі постійні витрати. Зазначимо що звіт про фінансові результати в управлінському обліку складається у маржинальному форматі, тобто визначаються маржинальні прибутки різних рівнів.
В фінансовому обліку розраховують валовий прибуток (gross profit, gross margin – GP):
GP=Обсяг продажу-Собівартість проданих продуктів (1)
В управлінському обліку розраховують внесок на покриття фіксованих витрат (contribution margin – CM), який у вітчизняній практиці частіше називають маржинальним прибутком чи просто маржою:
CM=Обсяг продажу-Загальні змінні витрати (2)
Оскільки амортизація та резерви є немонетарними статтями видатків, то їх стараються поставити в управлінському звіті про фінансові результати якомога нижче, після всіх монетарних статей, виділивши окремо операційний прибуток до амортизації (EBITDA) та після її віднімання (EBIT).
В більш короткому представленні такий звіт про фінансові результати показаний нижче (табл. 4)
Таблиця 4. Звіт про фінансові результати у маржинальному форматі – скорочений варіант (управлінський облік)
